Вівторок, 15-10-2019, 07:55
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Серпень » 31 » Айстра Тетяна, вірш. 31.08.2011 р.
14:45
Айстра Тетяна, вірш. 31.08.2011 р.
Тетяна Айстра, вірш. 31.08.2011 р.
 
ЛЕГЕНДА ПРО ВОЛОШКИ
 
Волошки мріють в житі,
Притягують до себе
Мов зіткані з блакиті,
Немов озерця з неба.
 
Легенду про ці квіти
Я спробую згадати...
Колись на білім світі
Жила із сином мати.
 
Василь був дуже гарним.
Мав очі із блакиті.
- Тобі немає пари, -
Казала ненька, - в світі.
 
Не йди до Марусини.
Вона тобі не рівня –
Навчала мати сина:
- Знайдем тобі царівну.
 
Ішов Василь зі сумом
Під житом по стернині.
Зустрілася красуня
У гарній одежині.
 
Та це ж - русалка з поля!
Приглянься, хлопче, ближче!
Йому здалось, що доля
Прийшла до нього, кличе.
 
Всміхається так мило:
- Іди сюди, соколе!
І хлопця затемнило:
Забув про все навколо.
 
Василь іде слідочком
Високими житами,
А мати вже синочка
Шукає між хатами.
 
Ішов він дуже швидко,
Вже навіть і втомився.
Чому села не видно?
І хлопець зажурився:
 
Чому пішла із дому
Далеко так полями?
По ній не видно втоми,
А він в червоних плямах.
 
Вона іде легенько,
Трави не гне, не топче.
Забилося серденько
Запізно в тебе, хлопче.
 
Їй дивиться в очі:
Міняється так дивно!
Оце в халепу вскочив:
Русалка - не царівна!
 
Тепер Василь тікає,
Спіткнувся, впав неждано.
Вона його торкає:
- Куди спішиш, жаданий?
 
Не відпущу, мій любий!
Залишишся зі мною.
Вже тішилися люди
Красою неземною.
 
Ну, що тобі ті люди?
Для чого їхні чвари?
Зі мною краще буде.
Лиш я тобі до пари!
 
Жагуче обіймала,
Горнулася всім тілом:
- Ти - мій! Хоча й обманом,
Бо я так захотіла!
 
І став Василько квітом
Блакитним, як і очі,
Блукає, кажуть, житом
З русалкою по ночах.
 
Через оту безстижу
Для неньки - чорне горе.
"Люблю і ненавиджу" –
На квітку ту говорять.
 
Ідуть дівчата з поля,
З волошок в них віночки,
А мати вже ніколи
Не обійме синочка.
 
Син дивиться на неньку
Блакитними очима,
Питає так близенько:
- Чому так, мамо, вчили?
 
Ну, чим була погана
Сусідка Марусина?
Шукали всім догану,
Аж позбулися сина.
 
Та не почула мати
Із того ні словечка.
- Ці квіти, ой, дівчата,
Мов очі Василечка.
 
По-різному в народі
Звуть Василеву квітку.
Колись там при нагоді
Її зустрінеш влітку.
 
Згадай легенду сиву,
Послухай мову квітів.
Відкрий своєму сину,
Що важливіше в світі.
Переглядів: 398 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz