Тетяна Айстра, вірш. 30.11.2011 р.
ЛЕГЕНДА ПРО ОМЕЛУ - "БАБИН ПРОКЛІН"
Розбійник-вітер вже дерева роздягнув.
На позолоту спокусився і на барви.
Та раптом бачите у кроні дивину –
Немов зелений кусень літа в небі хмарнім.
Немов гніздо - такий клубок у вишині,
Що не боїться ні вітрів, ні холоднечі.
Це омела. І пригадалася мені
Легенда давня і забутий теплий вечір.
І вже минулого торкаюсь наяву.
Бабусю знову я розпитую про диво.
Чом омелу "прокльоном бабиним" зовуть?
Чи це легенда чи бувальщина правдива?
- Давним-давно колись сім'я в селі жила:
Старий дід, баба і їх зведені дві доньки.
Була та баба хитра, заздрісна і зла.
Слова її були мов знахабнілі голки.
Щоб не зробила донька дідова - Не так!
А донька бабина не робить - все їй сходить.
Для баби ніж у серці - пісня на вустах,
І навіть посмішка у падчерки їй шкодить.
В неділю падчерка намисто дістає
Те, що від неньки їй дісталось в подарунок.
А баба зла підступні помисли снує
І кожен з них для доньки дідової трунок.
Це ж треба: падчерку вподобав єдинак!
Її дочку усі обходять стороною.
- Це винна в тому тільки падчерка одна,
Що хлопцям бабина дочка - як купа гною.
Лиш на улюбленицю бабину поглянь
Чи ненароком похвали її обнову,
І вже до матері та баба: "Сваню, свань,
Коли сватів чекати нам із добрим словом?"
Щоб насолити якось падчерці своїй,
Стара краде її улюблене намисто,
В отруті мочить, але вітер чудодій
Його чіпляє аж на яблуні безлистій.
- Отруйним стань! Свою хазяйку погуби! -
Намисто баба в злості далі проклинала.
Чи від прокльону, а чи Господь отак зробив:
З намистом трапилося диво небувале.
Вже намистинки - білі ягідки тепер
В клубку вічнозеленому у верховітті.
Посватали таки лише одну з сестер.
А бабина дочка в прокльонах - як у смітті.
І гризлись баба із дочкою - ніби пси,
Словами злісними труїли дні і ночі.
Не додалося їм ні щастя, ні краси,
І схожим голос їх ставав на крик сорочий.
Цю омелу "прокльоном бабиним" зовуть,
Хоча в зеленім листі є цілюща сила.
Ти її поглядом торкни і оживуть
Згадки, що в кошику несе легенда сива.
Легенда учить: не бажай нікому зла.
Чужа біда не принесе для тебе щастя.
Прокльони випалять в душі любов до тла
І душу знищать - ніби блискавка куляста.
Якщо повіриш - вбережеш себе від зла.
Легенда серцю випромінює сигнали.
Це все підтвердить легендарна омела,
Яку у нас "прокльоном бабиним" назвали.
|