Тетяна Айстра, вірш. 22.06.2011 р.
ЗОРИНКИ-МАРГАРИТКИ
Вже промінь сонця килим в лузі виткав.
В нім квіти - ніби зірочки малі.
Про перші квіти - ніжні маргаритки –
Легенди розбрелися по землі.
Я спробую одну із них згадати
Про те, як появилось це квіття.
Тоді Марія Діва Божа Мати
Була лише малесеньким Дитям.
Одного разу зоряної ночі
Пречиста розглядала небеса:
- Я б зірочками бавилась охоче,
Мене зачарувала їх краса.
І зорі враз послухались Марії –
Відбили світло в росах у зелі.
На ранок білі квіти - світлі мрії –
Розсипались, як зорі, по землі.
З Марією раділи й інші діти.
Вона вквітчалась ними у той день.
- Нехай ці квіти звуться маргаритки
І хай приносять радість для людей!
Улюблені квітки Святої Діви
Від щастя невіддільні до цих пір.
Несуть їм птахи світлі піснеспіви,
Цвітуть вони вітрам наперекір.
Народжені зі сяйва і росинок,
Здолали і зневіру, й сірий страх,
Ведуть ці квіти вічний поєдинок
З негодою в природі і в серцях.
Вже промінь сонця килим в лузі виткав –
І в серці завесніло від краси,
Легенду про зоринки-маргаритки
Як сяйво в серці людям понеси!
|