Тетяна Айстра, вірш. 20.07.2011 р.
БАБ'ЯНКА
Кажуть, що Баб'янка озером гарним давно колись була.
Сміхом жіночим майже до ночі вона завжди гула.
Кажуть, на Баб'янці бабине царство багато віків було.
Полотна мочити, полотна білити приходило все село.
Несли молодиці в сувоях топити щоденні свої жалі.
Дівчата у воду спускались по вроду, втішались до зоряних літ.
Від білих полотен завжди молоділа круг Баб'янки тепла земля.
Пливли рушниками, пливли сорочками полотна на всі весілля.
Кажуть, що Баб'янка морем казковим була лише навесні.
Кажуть, що марили хлопчики нею у кожному світлому сні.
Ніби на Баб'янці білі, як лебеді, справжні стоять кораблі,
Їх повезуть у мандрівку цікаву навколо всієї Землі.
Кажуть, що Баб'янка лебедем стала, полинула десь до гір...
Кажуть, що Баб'янка хмаркою стала, знялася до самих зір.
Карти поважні, суворі і справжні не мають цього озерця.
Лише в легенді Баб'янка вічна і в наших чуйних серцях.
|