Понеділок, 21-10-2019, 09:13
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Листопад » 16 » Айстра Тетяна, вірш. 16.11.2011 р.
12:57
Айстра Тетяна, вірш. 16.11.2011 р.
Тетяна Айстра, вірш. 16.11.2011 р.
 
ВЕСІЛЬНИЙ ХЛІБ
 
Розповім вам одну пригоду,
Вона сталась колись в давнину:
Повертався козак із походу
І зміїне гніздо не минув.
 
Яйця схлипнули під копитом,
Кінь шарахнувся різко вбік,
Засичала змія, горем вбита:
„Я помщуся, козаче, тобі”.
 
Незважаючи на утому,
Кінь господаря врятував.
Мов на крилах, приніс додому,
Аж туманилась голова.
 
Коли ніч все у снах купала,
Місяць зблід, як зміїне яйце,
Злим кошмаром змія упала,
Козаку прошипіла в лице:
 
"Ти радів, що утік в дорозі,
Певне, думав, що кара мине,
Нехай серце кровить в тривозі –
На весіллі зустрінеш мене!"
 
Піт, як лід, козака обсипав,
Мокрим став з голови до ніг,
Він заборсався, ніби в сітях,
А звільнитись від сну не міг.
 
Коли ніч сни зібрала у клунок
І закинула десь між хмар,
Промінь сонця, мов мамин цілунок,
З хати вигнав лихий кошмар.
 
Не згадав більш козак кошмару,
І топтав до дівчат стежки,
Підшукав собі гарну пару,
Старости принесли рушники.
 
На весіллі людей багато,
Веселяться старі й малі,
А змія заповзла до хати
І сховалась десь на столі.
 
- Хліб весільний у стрічці дивній!
- Ні, не стрічка його обвива!
Понад хлібом посередині
Підвелася змії голова.
 
Гості кинулись притьмом з хати,
Заступив молоду плечем,
Якусь миску побила мати.
А змія: "Ну, тепер не втечеш!"
 
І згадався кошмар забутий,
А змія поряд - тут, на столі,
Руки й ноги немов би в путах,
Аж озвався весільний хліб:
 
"Зупинися-но, вража личино!
І обдумай усе до пуття,
Чи у тебе достатня причина,
Щоб людину позбавить життя?
 
Мене ріжуть серпами у полі,
Ціпом б'ють, розминають в млині,
Ще й товчуть кулаками доволі,
І аж потім печуть у вогні.
 
Я не прагну помститися людям,
А роблю їм завжди лиш добро,
Так було і завжди отак буде –
І мене поважає народ.
 
З тим, хто іншим несе отруту
І немає в душі співчуття,
Доля також поступить круто –
І вкоротить йому життя!"
 
Аж зів'яла змія в осоромі
І тихенько кудись поповзла,
Ні малому, клялась, ні старому
Ця змія не чинитиме зла.
 
Хліб відвів і біду, і тривогу,
Дивувались старі і малі.
Молодята вклонилися Богу,
Цілували весільний свій хліб.
Переглядів: 443 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Листопад 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz