Олександр Вольський, вірші. 17.01.2011 р.
Спомин про Кавказ
Так хочеться бачити гори
І хату, де мати жила,
І синє-синє море,
Де Кисельова скала.
Ще подивитись на хвилі,
На безупинний їх біг,
І дивуватись їх силі,
Їх ласку відчути у ніг.
Буремне каміння відвідать,
Як друзів своїх привітать,
Біль свого серця повідать,
Цілюще проміння зібрать.
Вийти на берег високий,
Де сосни плекають свій стан, -
В могилі там одинокій
Лежить старий капітан.
Безкрає видно там море,
Манливу його далечінь,
А поруч бачити гори,
Горду їх височінь.
1986 р.
Моє Полісся
Краю тихий, мій раю,
Не знаю, за які гріхи
Безводдям тебе карають
Люди недобрі, лихі.
Безрідні злочинці в законі
Порізали тіло твоє,
І в'яне в бездушнім полоні
Рідне Полісся моє.
Журбою охоплені села,
Зникає в криницях вода,
Пропали одвічні джерела,
Прийшла на Полісся біда.
Журавлиних боліт вже немає,
Не чути і гомону птиць,
Вже скоро не буде в тім краї
Ні риби, грибів, ні чорниць.
Чутливі природи терези,
Поник обікрадений ліс,
І плачуть поліські берези
Скупими краплинами сліз.
1992 р.
|