Галина Ус, писанка. 24.04.2011 р.
Писанка - символ життя в мініатюрі. Вона має довгу історію, яка сягає в прадавні доісторичні, язичницькі часи. Пройшовши цілі тисячоліття, писанка зберегла своє одвічне призначення: вона була і залишилась символом сонця, добра і життя.
Яйце перестає бути звичайним, коли його торкається писачок і наносить людська рука відповідний утаємничий символ. Писанка - це таїна. Незримими ниточками добра і любові у Великодні свята Бог з'єднується з людиною.
Сьогодні є багато літератури про історію походження писанки, її розвиток, символіку, значення. Завдяки науковцям, людям невтомної дослідницької натури, нам відомо про писанку майже все. І водночас, кожна окремо взята, вона є неповторною і до кінця незбагненною, бо пишуть писанки різні люди. Вони вкладають у неї не лише символічні зримі контури, але й часточку своєї душі, свій енергетичний потенціал. І, можливо саме тому не кожному дається оте Божественне ремесло, яке вимагає повного духовного і тілесного очищення.
З писанкою я вперше зустрілася у років 5-б, а можливо і раніше, в селі Штунь Любомльського району Волинської області. Дитяча пам'ять закарбувала дивні узори на золотаво - червоному тлі оновленого яйця, фарбованого у цибулинні. То дід Трохим та баба Василина Ярмолюки, готуючись до Великодніх свят, у празниковий кошик складали святкове начиння. На чільному місці завше була маленька, гарно оздоблена тістом, пасочка та особливий атрибут Великодніх свят - писанка. Як сьогодні, пам'ятаю, на маленькому яєчкові глибоко символічні "сосонка", "грабельки", "сонечко", "хрест", "гусячі шийки"...
|
