Микола Терен, вірш. 25.05.2012 р.
А вогонь любові горить і вибухає
У мене весна в душі, коли бачу тебе,
Вона переходить в літечко, коли торкаюсь тебе,
Цілую твої вуста, перси і знову губи
В тих солодких поцілунках.
Я отримую насолоду життя,
Як від того сивенького соловейка,
Що на весні, щиро свої трелі роздає.
Ох солодкі, пресолодкі губи, перси, знову губи,
Що ви робите зі мною?
Ви вливаєте в мою душу, в моє серце
Комок насолоди, кохання, божевілля.
Твій образ стоїть в мене перед очима,
Він вселився в мою душу, серце.
Він зі мною робить те, що пояснити не можу.
О, мавко, так приходь же ти із казки в натуру.
Ні, я не божевільний, я закоханий в тебе,
Як той метелик, що оживає на весні.
Я хочу жити, любити, Господа Бога хвалити,
Що дав змогу відчути те, що ти у мене є.
10.11.07
|