Микола Терен, вірш. 18.05.2012 р.
Весна в душі
Я піднімаю келих вина
За ту весну, що повстала серед хати.
За ту весну, що зацвіла в душі.
За те приємне, щире, що душу лоскоче мені
У ці глибокі осінні дні.
О, сонечко, ти моє миле,
Як добре коли я бачу поруч тебе.
Відчуваю твій подих, чую твоє серце,
Тепло твого тіла, ніжність, запалює мене.
Дивлячись на тебе, торкаючись тебе,
Я тремчу як осінній листок, я божеволію.
Бо ти є та мавка, що перевертає всю душу мені.
Солодкі, пухкі твої губи,
Перси з надією ждуть,
Коли їх до рота пригорнуть.
А ротик бідний, знову тягнеться до губ.
Ото є щирі, добрі почуття,
Які пером не описати.
То є симфонія любові
То є щастя, радість,
Яка бринить і душу молодить.
А що буде, коли повернеться весна,
Птахи повернуться з теплих країв,
Я буду дальше тобою упуватись,
Як за тих молодечих часів.
Зеленіє берізка, розпустила свої коси плакуча верба,
Мавка гойдатиметься в них, як та діва молода.
Буде пісню веселу співати про ту весну,
Що на крилах несе красоту.
10.11.07
|