Анатолій Поліщук, вірші. 5.11.2014 р.

Теплом повіяло. Весна

Обличчя сонечко ласкало,
Немов долонькою маля.
Краса ранкова поставала,
Теплом повіяло. Весна...
Останній сніг лежав в зажурі,
Кричав дзюрчанням ручаїв.
На хмар небесному ажурі
Промінчик сонячний яснів.
Сніг плаче. Радується птаха
І так щебече на лозі,
Вона весільна, мабуть, сваха,
Радіє сонцю та весні.
Ось плеще пролісок в долоні,
Його колише вітерець,
Голівку хилить він в поклоні...
Водичці вдячний корінець.
Весна і сонце - дивна пара,
Їх друзі - трави та ліси.
Теплом природа сповивала,
Поля вдягнула у квітки.
А на щоці своїй веснянці
І я зрадів, немов маля.
Проталини - земні рум'янці,
Планета сонцю підставля.

18.02.2013 р.

Три брати

В полі, лісі, у садку ще сніги зимують.
Через річку по містку братики мандрують.

Перший каже: «Розтоплю я сніги зимові,
Подарую всім жінкам котики вербові.

Поховаються сніги, потечуть водою,
Попрощаються птахи піснею з зимою».

Другий глянув - навкруги квітів розмаїття.
На деревах у садку зеленіє віття.

Ну а третій у полях трави звеселяє.
Три брати, і кожен з них про земельку дбає.

Полум'яні три брати, Веснонько-матусю,
Людям робите добро, тож у вас повчуся.

03.02.2013 р.