Анатолій Поліщук, вірші. 5.01.2011 р.
Жива палітра
Світло пронизує пітьму,
Пітьма безсила проти світла,
Полотно, кісточку візьму,
В руках моїх жива палітра.
І виллю просто у світи,
Де є моря, озера, ріки,
Де розбудила ранок Ти,
Піднявши сонячні повіки.
Картину намалюю я,
Де сонця цілі океани,
Де спів пташиний і зоря,
Де світ невидимий, незнаний.
А я малюю, щоб сказати
Про ті небачені світи,
Щоб кожен зміг із нас пізнати,
Яка прекрасна в світі Ти.
Блаженна, мила Всецариця,
Премудрість Всевишнього Царя,
Кісточка в моїх словах іскриться -
Твоя невидима рука.
Словесну фарбу розливаю,
На полотно, що є життя,
Наношу світло, прибираю
Місця, де ще жива пітьма.
13.01.2010 р.
Кохання, як…
Кохання, як сон кольорово-чарівний,
З країни чудес і поля казок.
І цар, і жебрак у любові всяк рівний,
Серце в любові – джерельний струмок.
Кохання, як море, лазур нескінченна,
Хвиля ласкава і тепла вода,
Невидимий промінь і всесвіту цінна,
Де двоє на стежці – він і вона.
Кохання, як вітер, що мчиться у полі
В далі безмежні, ліси і сади,
Так ніжно-ласкавий, гуляє на волі,
Тихо шепоче – кохання є ти.
Кохання, як небо, високе і чисте,
До горизонту блакить, синява
І райдужно-нове зіркове намисто,
Сплетені пальці, єдина рука.
Кохання, як доля, у ній же жар-птиця
Крилом піднімає в щастя-життя,
Нерозгадана досі ця таємниця,
Кохання, кохання серця буття.
23.09.2009 р.
Молодятам
Яке щастя - єднаються душі,
Половинки одного життя.
В небі у всесвіті, суші
Поєднана доля жива.
Ні спека, ні мряка, морози
Безсилі згасити любов.
Троянди душі, також рози,
Над вами встеляють покров.
Яке щастя тримати долоні,
Божу іскру відчути в очах.
Солодкі всі сльози солоні
І сонце не палить в пісках..
Яке щастя відчути єдину,
Єдиного міцне плече,
Пригорнути, обняти дитину,
Кохання що вічно тече.
Іти у життя по дорозі
З віри, надії, любові
І сонце стрічати в порозі
Народжене в Божому слові.
21.08.2010 р.
|