Анатолій Поліщук, вірші. 29.08.2014 р.
Колише ранок верболіз
Колише ранок верболіз
Рукою немовляти.
На котиках росинки сліз
Бажає упіймати.
Сонце-парубок піднявся
Височенько над вербою,
Звідти любо милувався
Дівою-весною.
Поєдналися з любов'ю
Сонце ясне та весна.
Потекли сніги зимові,
Зашарілася земля.
Ожило навколо поле,
Зеленіє шовк-трава.
Проклинає свою долю
Зла знесилена зима.
20.01.2013 р.
Лісове весілля
В моїх очах - струнка Берізка,
В сережках, сукня весняна...
Причепурилася все ж трішки,
Мабуть, чекає жениха.
Я підійшов, торкнувся ніжки...
З кори біленький чобіток...
А поряд - чималий заввишки
Стояв розложистий Дубок.
Вона - красуня, він - вояка,
Ну хоч до шлюбу їх веди...
Горобина - весільна сваха,
Із квітів ткала рушники.
Зодягнені святково гості:
Ялини, Сосни та Граби.
Осика - дружка на погості,
Їх закликала підійти...
Вмить обернулися столами
Усі малинові кущі,
Шпаки змагалися піснями,
Їх опоненти - солов'ї.
Лісне весілля у розпалі...
Ось ця Берізка і Дубок...
Помандрував собі я далі,
Позаду лишився танок...
25.04.2013 р.
|