Анатолій Поліщук, вірші. 25.09.2013 р.
Невільник
Твої коси - трави в полі,
Твої очі - синь озер,
І здається, я в неволі,
У полоні відтепер.
Я невільник і заручник
Найсвітліших почуттів.
В серце вцілив ангел-лучник,
Душу сяйвом освітив.
Струни скрипки променіють,
Море квітів і чудес.
Переміні я радію,
Відчуття, що вже воскрес.
Без любові - ніби мертвий,
Ненароджений на світ.
У любові я відвертий
І дарую серця цвіт
Тій, що коси - трави в полі,
Очі - води, синь озер,
Голос - наче хвилі в морі...
Я в полоні дотепер.
Фото
У долоньках у маляти
Фото дивне, чарівне,
З ним воно лягає спати...
А без нього - не засне.
А на нім - така маленька
Люба мама... Ще дитя...
Сукня біла коротенька...
І колише немовля.
Немовля - це дядя Вова,
Кажуть мама і бабуся.
Певно, всі жартують знову:
Дядько мій - малюк безвусий?
Здивування у маляти
В оченятах промайне...
І коли лягає спати -
Фото мами пригорне.
|