Анатолій Поліщук, вірші. 14.08.2013 р.
Вир книжок
З головою, ніби в ріку,
Я пірнув у вир книжок.
Тут герої з мого віку
Й стародавні - із казок.
Наукові відкриття,
Аксіоми, теореми,
Новий погляд на життя
І тлумачення проблеми.
Для дорослих і дітей –
Вибирай що до вподоби.
Світ безмежний, без дверей,
Вищого ґатунку й проби.
Сіють слово, як пашницю,
Хлібороби від пера:
Словом душу накормити,
Словом правди і добра.
Слово щире - наймудріше
Послання до нас від Бога,
Що строфа - то найсвітліша
Пізнання життя дорога.
Прочитати і прожити
Ті хвилини, дні та ночі.
До книжок знайти стежини...
Книги відкривають очі.
Що у душі
О, море, вітер, білий сніг...
Вже половину із доріг
Пройшов.
Та й озирнувся вмить назад,
Там - юність, небо, зорепад.
Друзів втрачені стежини,
Мої падіння і вершини.
Згубив -
Стосунків молодості слід,
Знайшов - років дозрілий плід
І дум глибоку борозну,
Як придивився - не одну.
З роками сіяне зерно
Зійшло і рясно проросло.
Спитав:
То скільки ж літ уже мені?
Як почуваєш у душі!
О, море, вітер, білий сніг...
Попереду ще сто доріг.
Пройду!
Бо безліч справ іще чекає...
А вік - душа лиш визначає.
|