Анатолій Поліщук, вірші. 12.03.2014 р.
Місто моє
Свічки запалюють каштани,
Вогнями білими манять,
Весни духмяними квітками
У місті вулиці п'янять.
Нововолинськ - травнева казка,
Прекрасна, рідна сторона.
Запрошую усіх: «Будь ласка,
Наповніть келихи вина
За чистоту, порядність, славу.
Спорожнімо все до дна,
За цю перлину у державі,
За труд нелегкий шахтаря».
Горять улюблені каштани,
Бульвар Шевченка мерехтить,
Гуляють діточки та мами...
Ну як це місто не любить!..
06.05.2013 р.
Художник
Художник фарби розливав на полотно,
Пензлики купалися в густій гуаші.
Розсипалось колосся, золоте зерно,
Барвистим сміхом вилилося з чаші.
Між собою розмішалися всі фарби
У тони, відтінки, контури реальні,
В журавлів у небі і веселки барви...
Оживали думки вільні, віртуальні.
Вечоріло. Свіжість царська надзвичайна.
Передзвін донісся від полотна без слів.
Зі штрихами темна освітилась тайна.
Викладав художник диво з райських снів.
Його слова - розмиви на папері
І сонця обрії в вечірній тишині.
Фарб молитви у живій духовній сфері
І слід пегаса у сердечній вишині.
Його слова - це настрій всіх, хто поряд
Енергію життя вбирає з полотна.
Його душа безмежність яви творить,
А поряд - Господа невидима рука.
03.08.2011 р.
|