Анатолій Поліщук, вірш. 27.03.2013 р.
Гроза
Раптово стихло шелестіння
Листків зелених за вікном.
Порожніх відер гуркотіння
Вмить прокотилось над селом.
Усе накрила хмара сіра,
Тривожно блиснула сльоза,
І грізний рев страшного звіра
Нам сповістив: гряде гроза.
Над полем віз з мішками вати
Котився сумно до села.
Загуркотіли десь гармати,
Вогненна блиснула стріла.
Розправив вітер дужі плечі,
Дихнули холодом вуста...
Затихли клекоти лелечі,
Захвилювавсь широкий став.
Хитнулась очерету хвиля,
Завмерли боязко сади
В передчутті свого безсилля
Перед загрозою біди.
Стіна дощового потоку
З землею небо поєднала,
Ламались дерева високі,
Додолу гнулися, стогнали...
Усе, що вдалося схопити,
Вітер кружляв у танці.
Здавалось, його не спинити...
Та стихло все раптом вранці.
Завмерло, вщухло і спинилось,
І тиша знов запанувала.
Можливо, це мені наснилось,
Що вчора буря вирувала?
|