Анатолій Поліщук, вірш. 26.11.2014 р.

Я сон, як птаха

Схиливши голову, дрімаю.
Десь сон блукає в глибині.
Чому Тебе так мало знаю?
Чому так соромно мені?

А сон, як птаха чорно-біла,
Розправив крила в вишині.
Душа засмучена, несміла
З'явилась десь удалині.

Ступала тихо, непомітно,
Крадучись, мов на-пів жива.
І райдужне змінилось світло
Там, де проходила вона.

Ішла вона, молитва поряд
І чиста крапелька-сльоза.
Ангели життя говорять: -
Назад немає вороття...

Вперед, вперед і лише вгору,
Де хмари і вершини білі!
Вітер сильний, холод з двору,
Вогонь душі палає в тілі.

Його тепло вже гріє тіло,
На ріках рушив кригохід.
Як зірочка душа світила,
І сон закінчив свій похід.

Все стало ясно, зрозуміло:
Трудитись лише все життя,
Іти до Бога треба сміло,
Пустим без Нього є буття.

13.11.2013 р.