Сергій Іванович Петрук
Спогад
Лоскоче берег тепла хвиля,
Шепоче мушля про моря…
На обрії, немов на крилах,
Щогла зникає корабля,
А кучері берегової піни,
Омивши милої сліди,
Перевертаються на спини
І відпливають назавжди.
Крилом повітря ріже чайка,
Від болю стогне вже пісок
І пляжу кам’яна мозаїка
У море кинула місток.
І тільки два човни прикуті
Стоять на березі одні
Всіма покинуті, забуті
З глибоким присмаком вини.
***
Стих шум коліс за рамою вікна,
Не галасують за вікном сусідські діти,
Бринить по підвіконню дощова вода,
Тихенько вибиває вальсу ритми.
Принишк пройдисвіт-вітерець в дворах,
Поснули зорі у перинах сірих,
Дерева вже давно у дивних снах,
Дрімають у руках природи вмілих…
3.09.2010
|