Юлія Пех, вірші. 4.02.2011 р.
***
Сюди ми приїхали з різних районів.
Розумні веселі і дружні усі,
"Ліцейна" сім'я із усіх регіонів.
Вмістилась у домі затишному тім.
Усі тут здружились, учились завзято,
Раділи ми щастю, і плакали з горя,
Та разом були і у будень, і свято.
І разом жили, ліцей, ми тобою.
Та скоро покинем ці затишні стіни,
Розлетимось, як від птахи малята.
Та славу нестимем усім ми про те,
Що "ліцейна" сім'я дуже дружна й багата.
***
Не будем більше мучити життя,
Воно і ж так побачило багато,
Немає у минуле вороття,
Закінчилось для нього свято.
Не треба слів. Не треба болю,
Навіщо нам тривожити минуле?
Усе пройде і сплине за водою,
Воно тебе вже більш не потурбує.
Не прийде більше! Досить! Я не хочу
Тих дів тяжких і тих ночей безсонних.
Воно живе, і тихо лиш шепоче:
"Не треба більше у житті сторонніх..."
|