П`ятниця, 29-03-2024, 08:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5477
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Головна » 2012 » Січень » 9 » Малик Віктор, сонети. 9.01.2012 р.
13:54
Малик Віктор, сонети. 9.01.2012 р.
Віктор Малик, сонети. 9.01.2012 р.
 
Поет
 
А ти із слів, немов кокош,
Висиджуєш нові ідеї,
Свою розкопуєш Помпею,
Окремиш істину і лож.
 
Слова прикріплені до лож
Живуть, пророщують есеї.
Скликаєш люд до Набатеї,
До власної, де ти є вождь.
 
Пророчиш, римами лікуєш,
Засмачуєш буденний день,
Голосиш, що життя не всує
 
Пливе. Шукаєш Великдень.
І лупляться із слів пташата,
Щоб вирій свій наздоганяти.
30.03.09.
Поету
 
Молись, поетизуй невпинно.
Для Бога будь, як друг, як син.
Ти з двох зіткався половин,
Щоб полонити світ множинний.
 
Хай Муза душу благочинно
Торкне крильми. Вставай з колін,
Будись зі сну, забудь про сплін
І дякуй за візит гостинний.
 
Ти співробітник Божих слів,
Ти їх родив, як тато – мама.
Цим доторкнувсь до Божих див,
 
Став носієм – ні – більше – Храмом,
Тучнішим нині від олив.
Ти - ієрей і жрець і лама.
01.04.09.
Поет
 
Збираю колоски по полю,
Які стоптав байдужий люд.
На тік несу з усіх усюд.
Надумаюсь, намучусь вволю.
 
Розвеселю свою стодолю
І усміхне стосотий пуд.
Нудьга розстане, розпач, нуд.
Я маю хліб, а значить – долю.
 
Я розділю його братам,
Куплю святе чи Боже діло,
Загинути таки не дам,
 
Щоби воно в душі горіло.
Засвідчу, що я не даремно
Живу, спасаю сіро – темне.
01.04.09.
Поет
 
Це він з пером в борні зі злом.
Цей спис в руці чатує далі.
По гребнях і по вістрях палів.
Ні – не шукає він укром.
 
Поезія для нього – ром
Тверезий. Він в святковій залі.
Сьогодні з правдою й надалі
Людей скликає на пором.
 
Їх переносить в Божий вирій,
На острови, в блаженний край.
Засвітить темні ночі й сірі.
 
Підходь і ти не відставай.
Він також з учнів Іісуса
Свій хрест несе, терпить спокуси.
02.04.09.
Поет
 
Пересіваю сотні тонн,
Товчу міцні гранітні брили,
Щоб віднайти каратик милий
В піску. І приростити в тон.
 
Щоб зазвучало ув вікон,
В сонетнім виваженім тілі,
Хай насолоджуються вмілі,
Немов птахи від зрілих грон.
 
Щоб зайчик сонячний всміхнувся
І хтось згадав щасливу юнь,
Коли живуть у мріях, в русі,
 
В казках, почутих від бабунь.
Шукаймо щастя також в слові.
Шкода до нього - не готові.
04.04.09.
Поет
 
Думки збираю воєдино,
Щоби вкладать в надійний ряд.
Нехай прикраситься фасад,
Звучить гармонія родинна.
 
Нове знаходиться нетлінне,
Цікавить, стимулює лад,
Прикрасить, наче на парад,
І стрій врядує благочинно.
 
Тут рими, ритми, ямби, коми.
Семіотичний діє знак.
Зерно дозріле між соломи
 
Нехай знайде якийсь дивак.
Хай душу словом обігріє,
Воскресне автор, скреатіє.
03.04.09.
Поет
 
Я переважую знання,
Що виросло від наших студій,
Бо ми усі нікчемні люди,
В юрбі – каркаве вороння.
 
Всі потребуємо прання,
Очищення від скверн і бруду.
Цім світом носимось і нудим,
А де плоди? - Суха стерня.
 
Перерахуй і перевір,
Склади свій тест, маленьку пробу,
Втисни питання в вись і в шир,
 
Духовний пам’ятай Чорнобиль.
Нехай наука доброти
Веде усіх від пустоти.
03.04.09.
Поет
 
Хтось тишу слухає ночами,
Хтось глохне від її мовчань.
Вона забійна, наче брань,
Бо може вибухнуть без тями.
 
Відкрились вікна, двері, брами
Від вечора і до світань.
Шукаймо в тиші Божу грань,
Не потопчім її ногами.
 
Вона стріляє. Вірим, знаєм.
Німа, по суті, - сліпота.
Не називайте її раєм.
 
Безлюдність більше, ніж тщета.
Поет у ній шукає Бога,
Щоб потопить свої тривоги.
04.04.09.
Поет
 
Хто що, а ти слова превічні
Несеш у нішу, ти – гризун,
Щоби зігрітися між рун
В часи колючі, що у січні.
 
Герої поряд тут міфічні
Живуть поміж Христових врун.
Ти – ієрей і ти – ведун
І знаки бачаться міфічні.
 
В перестороги віриш Божі,
В душі вальор і обертон.
Знайшов дороги в небо вхожі,
 
Вказав на триєдиний трон.
В тобі і глина й адомант,
В руках безмежжя і талант
04.04.09.
Поет
 
Поет, по суті, - археолог,
Сам – експонат речей, словес.
В борні, немов каменотес,
Шукає рим, як форвард голи.
 
Він мідь Господньої Посполи
Вплете між візій власних тез.
Його життя – ланцюг імпрез -
Завжди вперед, а не по колу.
 
Скликає, антропоморфує
Поміж літот й метаморфоз
І вірить, що життя не всує,
 
Хоч не чека апофеоз.
Збирач із кошиком по світу
Своїх віршів, які, мов діти.
08.04.09.
Переглядів: 669 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Січень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz