Віктор Малик, сонети. 6.08.2012 р.
Св. прав. Іоанну Кронштадському
Він був найближчим до народу,
Не пустосвят, не само свят.
І не шукав чинів чи влад,
А православ’я вводив в моду.
І чин освячувати воду
Кронштадт сподибив й Пітер-град.
Багач й бідняк ставав у ряд
По благодать, як дар природи.
Зціляв і причащав мільйони
І праведність ділив на всіх.
Життя, мов літургія «онна»
І відступав і гнувся гріх.
За нас молися, Іоанне,
Щоб стать покликаним і збранним.
08.05.12.
Поет
Перо повинне мати крила –
Не хвіст, що маєм кульковий,
Та час гаптую коловий,
Мені, здається, що по ділу.
Десь незвичайно, десь невміло,
Не вибиваючись із сил
Лечу, не думаю про тил,
Як неприборканий Атила.
Ввіп’яв Пегасу в боки шпори,
Нехай терпить, коли впіймавсь,
Спинивсь над горами і морем,
Складаю оди не для слав.
Із слів вив’язую драбини
Без дозволу і самочинно.
08.05.12.
За Св. Прав. Іоанну Кронштадському
Ось літургія, круг престолу
Живі і мертві – ряд у ряд.
Не кожний бачить Божий лад,
Життя, що котиться по колу.
Ось дід, ось прадід – цвинтар-школа.
Чекають, щоб молитва з вад
Їх визволяла на парад
Згадай їх душі повні болем.
Дістань части цю з просфори.
Хай Кров Христа гріхи омиє.
Немає кращої пори,
Як проскомідія дозріє.
Христе, поглянь на труд наш буденний,
Почуй і мертвих і смиренних.
08.05.12.
Св. Прав. Іоанну Кронштадському
Нічим не кращий і не гірший,
Такий, як кожний, може, й ти
Та в нім вогонь від доброти,
Горів, світив, не так як в інших.
Від православ’я ріс і ширшав.
Ще на землі, а вже святий,
Міг проти течії плисти,
Весь з креативу, наче з віршів.
Терпів і вірив свято в віру
І розділяв свій маєстат,
Любив слабких, жебрачко-сірих,
Та кожному ставав, як брат.
Згадай про темних, білий отче,
І нас в борні із по тороччям.
08.05.12.
Св. Прав. Іоанну Кронштадському
Він жив для Бога, для людей,
Бо Дух Святий збирав до себе,
Носив, здається, в серці небо
Реально, а не між ідей.
Навчав й навчався, як спудей.
Він віру ніс для мене й тебе
Свят-таїнством ставала треба,
Коли служив цей ієрей.
Він лікував Європу словом,
Молитвами, де благодать
Ставала дією між мови,
Хвороби никли, наче «ять».
Ой, Отче, славний Іоанне,
За нас молись безперестанно.
08.05.12.
Св. Фадею, арх.. Тверському, еп. В.-Волинському
Чиїсь, здається, чути кроки
І голос, наче із-за стін,
Та це є Фадей волинський чин
Рівняє більше сотні років.
Хоча часи його жорстокі
І тіло кинули у тлін,
Не зник, а Спаса молить він
За нашу землю синє оку.
Прислухаймося, він з амвону
Веде із небом діалог.
Надійна наша оборона
І, вірим, свідків чує Бог.
Христе, Пречисто, Преподобні,
Спасайте душі хлібородні.
10.05.12.
|