Віктор Малик, сонети. 20.06.2011 р.
***
Сховаюсь в ніч, в її предивний спокій,
Відкинув вбік перепитії дня.
Не чути тупіт рижого коня.
Перо й папір – лечу в світи широкі.
Ось Арктика – слизькі найперші кроки,
Їй Африка жагуча – не рідня.
Азійський степ, без шляху навмання.
І прерії Америк в різні боки.
Все ж повернуся в рідну Україну,
Засвідчу вірність людську й лебедину.
Благоухають кинуті пенати,
Плачі поліські чую солов’я.
Життя тут переважу на карати.
Одіну і зігрію щире «я».
30.01.02.
За Мик. Поярковим
Я п’ю в спокої гірку чашу.
Якби лише із полину.
Тут жовч і оцет. А вину
Немає місць, бо шлях апаша.
Вуста шукають віру нашу.
Плачу за прогріхи й вину,
Ладнаю зболену струну
І ймуся долею Балхаша.
Надіну радісні вериги,
Пірну із головою в книги,
Лікуюся, хоч п’ю отруту.
Старий примірю ладний стрій.
І замість ласк жінок – покута,
Та без інтриг і серед мрій.
30.01.02.
Івану Курченку, вол. поету і вчителю
Ви першим йшли до аонід,
До Гіпокрени, Гелікону.
Ладнали ліру Аполлону,
Від дивних струн у серці слід.
Розтоплювать навчали лід.
Поезія, як беладона.
Звучить у спокої канцона
Посвяченим. Для інших – глід.
Переконали слухача
І закохалося дівча.
Ось звуки, рими, ритми, ямби.
Відчутна радість цих натхнень,
Тепло і сяйво й крила рампи
І Ваші заспіви пісень.
31.01.02.
Блаж. пам. Миколі Приймаку, нововолинському поету
Життя спинилося? Хіба?
Лиш прилягло спочити тіло.
Душа до неба полетіла,
Скінчилась зрима боротьба.
До житниць Бог збира хліба,
Пробудить все, що вже зітліло.
Підніме в Судний день на крила.
Там зникли смуток, біль, журба.
Заплакали свічки воскові.
Молитва і офіра в слові,
Тремтіння душ і плач мінора,
І «Вічна пам’ять» при столі.
Вірші, як смерті непокора,
Душі частина на землі.
13.02.02.
За Аполлінером
Творить з нічого, з друзки світла.
Здивуй звичайним слухача.
Всіх сполохни, як каланча,
Розкрий словесну древню титлу.
Неси нове - старе обридло,
Спалахуй, наче алича,
Навій тривоги, як дівча,
Вколи красою – Божим світлом.
Неси сюрпризи в думці й слові,
Ліпи свій образ з глин і крові
І чудом плетив приголомш.
То діалог, то каліграми,
Змістуй без штучності, не - бомж,
Малюй словами древні храми.
13.03.02.
За Яковом Полянським
Я хрест тяжкий несу поета
По торговиськах, де папір
Шельмує люд уздовж і вшир,
Найбільш святого і естета.
Ні, не прошу апологета,
Ламайстра духу рим і лір.
Юрба зрадлива, як Зефір,
І заздрісна, як води Лети.
Мовчи, у скинію не клич,
Жертовний не запалюй зніч,
Юрба до світла збайдужіла.
Кайдани носить, як трофей.
Хіба сліпе побачить крила?
Коли в душі живе пігмей.
14.03.02.
***
Якщо поет – відчуй багато:
Як плачуть зорі, стогне діл,
Побач як тіні із могил
Встають, щоб прикрасити свято.
Ти мусиш дар від Бога мати,
Щоб заволожить суходіл,
Життя несе Єгипту Ніл,
А ти - людським серцям лапатим.
Ти не ховайся в комірчину
До мертвих книг. Пали лучину,
Цвяхуй пером думки на лист.
Зерном добірним Божу ниву
Засій, бо це не - падолист,
Знай правий берег більш, ніж лівий.
14.03.02.
За Афанасіїм Фетом
Ти в спогляданні, у спокої,
В руках тримаєш промінь - час.
Весь світ тобі - іконостас,
Читаєш, як на аналої.
В тобі політ бджоли святої.
Нектар збираєш, щоб для нас
Засолодити Божий глас.
Пливеш, немов ковчег при Ної.
Ти миті зв’язуєш в єдино
І звуки схоплюєш невпинно,
Щоб маячню душі відкрить,
Щоб запах трав незрозумілий
І синьо–безову блакить
Посвячений відчув, як діло.
14.03.02.
***
Крилата Музо, доторкни
Моїх мовчазних вуст, несмілих.
Вони в смиренні посивіли.
Чим завинили без вини?
Вникали братньої війни,
Неправд не випускали стріли,
У молитвах благоговіли,
Німіли серед цілини.
В душі - вогонь, в грудях - тривога.
Почути хочеться святого
І смуток розповить при всіх.
Допоможи, подай пораду.
Полу припнули біля віх.
Терплю за правду, а не ваду.
15.03.02.
Поет
Ти сам творець, ти – деміург...
Що ліпиш з хвиль, з проміння, світла.
В тобі озвучиться палітра
Чи серед весн, чи, може, пург.
В тобі – ампір, весь - Петербург,
Церковні ладани і титла,
Верлібр – істота, дійсно, хитра,
Спів Суламіти й скрипи сур.
Тримай оздоблене кресало,
Щоб сам воскрес, не закисало
Святе життя поміж багнищ.
Із половин збери у ціле,
Не забувай, що ти - один.
Не копія. Май власні жили.
19.05.02.
|