Четвер, 28-03-2024, 22:53
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5477
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Головна » 2012 » Квітень » 16 » Малик Віктор, сонети. 16.04.2012 р.
13:31
Малик Віктор, сонети. 16.04.2012 р.
Віктор Малик, сонети. 16.04.2012 р.
 
***
 
Натхнення крапля й ремесло
Цвяхує думку до паперу
І вимальовуєш химеру:
В руках і човен, і весло.
 
В світи незнанні понесло.
Ось креативна атмосфера,
З’явився стиль, а ще й манера
І злети думки, глиб і тло.
 
Вступай з камінням в діалог,
Все оживе, почуєш мову,
Повіриш, що створив все Бог,
 
Причина всього: Син чи Слово.
Ти теж твори, не будь нероба,
Бо образ ти Його й подоба.
06.12.07.
Слова
 
Поезія це – магія словес,
Які цвяхують душу до ідеї.
Ти безборонний, наче в Колізеї,
Де тисячі очей не бачать тез.
 
Повинні пахнуть, мов хрещатий без.
Повір – зростеш в гіганта із пігмея,
Приглянься тут Едіп і Ористея.
Лиш сам не будь, немов пихатий Крез.
 
Це думки тінь, а мо…, її притулок.
Нехай звичайний лише перелаз,
Пригнись, сховайсь від заздрісного дула,
 
Бо світ полює правду раз у раз.
Зайди на мить в поетову оазу,
Відкинь свою підозру і образу.
07.12.07.
Вірші
 
У них твоя частинка раю,
Твоя енергія, твій дух.
Ось причаїлись, як недуг,
За що мене Господь карає?
 
Чудним стаю, до себе баю,
Їм підкоряю кожний рух.
Вони – мій найвірніший друг,
Неспокій мій і шлях безкраю.
 
Вірші душі моєї плід,
Це версії, натхнення, сенси.
Сахару й еверестський лід
 
Вони здружили. Сентименти
Мені підносять на бігу,
Щоб перемірять їх вагу.
09.12.07.
Слова
 
Людські й Божественні слова
Тепер уже втрачають силу.
В картон заліплені, в могилу,
Де ні добра нема, ні - зла.
 
Все знівельовано до тла,
Ну де енергія, де сила?
Кістки у літаргії й жили,
Здається все ковтнула мла.
 
Я ж вірю, що вони не гинуть,
Що в «онний день» проснеться все,
Воскресне у своєму чині
 
І кома й крапка проросте.
То ж пам’ятай, слова – не ворог
І не сміти, бо ти не – порох.
09.12.07.
Поезія
 
Цей креатив, цю – неповторність
Вкладай в поезію, у зміст.
Стає одним з пасхальних тіст,
Плачем гобою і валторни.
 
Звучать мелодії мінорні,
Якщо віршар, в нестямі іст,
Мудріє сам і глибить хист,
Бо він митець – не бутафорність.
 
Твори традицію, свій міф,
Будь поміж притч, або метафор.
Нехай сармат проснеться й скіф,
 
Козак – невільник в клітках Кафи.
Мости із літер власну сошу,
Щоби сутужить Божу ношу.
12.12.07.
2008
 
За Фофановим
Поезія є звір, що страхає людей.
К. Фофанов.
Не бійся це тільки слова,
Що, правда, самомозолисті.
Вони ні - злі, ні - добрі вісті,
Та в них свої святі права.
 
Від них спухає голова,
Тож відкидай, як древо листя,
Офіри зажени в обістя,
До паперового хліва.
 
Тож народи нові морфеми.
Хай зміст знайде і звикне люд,
Хай світять й гріють вічні теми.
 
Ти вірних клич із халабуд,
А страх це також позитив,
Це – крок для тих, хто не любив.
01.01.08.
Поезія
(За Фофановим)
 
Поезія, немов проказа.
Страхається від неї люд,
Ховається до халабуд,
Вподібнює поета плазу.
 
Сама ж росте, як метастаза.
У ній і сила й сяйво чуд,
Життя, хвороби, навіть бруд,
Стає в пустині за оазу.
 
Енергію збира й проміння,
Щоби у вузол зав’язать,
Щоб вчасно висівать насіння.
 
Хай вироста списаста рать,
Щоб стала проти вовкулака
І захистила одинака.
17.01.08.
Поезія
 
Веде, як Ехо, в світ широкий,
В суцільну видумку, в олжу.
Все випихає за межу.
Ця божевіль рахує кроки.
 
У вир подій, ні – ні не збоку.
Ззива. За нею вслід броджу,
Злітаю в вись по віражу.
Спила мої останні соки.
 
Знов починається сеанс.
Що далі? Чи епілепсія -
Хвороба Божа - вічний транс?
 
Коли скінчиться мімікрія?
Здається маска проросла
Й кружляє човен без весла.
16.01.08.
Поезія
 
Вона, що скрипка і смичок,
Свої шукає звукотони,
Складає ноти, наче грона,
І міф замотує в клубок.
 
В світи іде за кроком крок,
За обрій, у небесні лона,
Встає, мов животворна крона,
Висхід з нудьги у світ пташок.
 
В ній ліки й цільбоносна сила,
Нектар й амброзія богів,
Льоди антарктик розтопила б.
 
Хто б доторкнутися хотів.
То ж не страшись її, людино,
Вона – свята, тому й невинна.
18.01.08.
Сонети
 
Сонет – це вищий пілотаж,
Його не кожний здатний „схавать”.
Колінце викине з – під лави.
В юродство не впади і блаж.
 
В нім сила й меткість сотні пращ.
Повірте: в рифми він не бавить,
При нім вінок знімала Слава,
Петрарка й Дант вдягали плащ.
 
Не скалозуб, бо тут - поеза,
Це - жертва неба і землі,
Тут синтез (теза й антитеза),
 
Катрен з терцетем на чолі.
Буває із хвостом – кодою,
Заставить мислить головою.
04.05.08.
Переглядів: 582 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Квітень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz