Віктор Малик, поетичні роздуми. 13.04.2012 р.
Поетичні роздуми про Великий Піст
Спасіння – головна ідея православних
Про «викуп» вчить мене католик,
Про «виправдання» - протестант.
Одному – Біблія – гарант,
А в того… папа все відмолить.
Де місце подвигу і школи
Святоотецькій? Без Орант,
І де Христос, і де талант
Твій не закопаний в глаголи?
А я тримаюсь за спасіння,
За православний діалект,
Я між реалію і видінням
Витесую святий аспект.
Причастя, роздуми, мовчання
І добродійне намагання.
23.02.12.
Неділя м’ясопусна
Їх Бог розставить, як овець,
(Як пастир в полі розділяє).
Благих покличе всіх до раю,
Їм приготовлений вінець.
До козлищ скаже навпростець:
«Ідіть в гієну вас не знаю,
Братів не пожаліли в краю,
Не мали духу, ні сердець!»
Підуть у озеро вогненне,
Де плач і крик, стоїть виття,
А вірні у життя блаженне.
Не мали на землі сиття.
То ж не гріши, поглянь – все бренне,
Покайсь і йди шляхом смиренним.
21.02.12.
Прощена неділя
Чи прощення просив у брата
І перед ним поклав поклін?
Чи лобизав, вставши з колін,
Чи витворив душевне свято.
Бо покаянь не забагато,
Вони виводять із імли,
Хоч шлях твій терни заплели,
Розчистять все в тобі без плати.
Десь Церква всіх склика до храму.
І ти Її не ігноруй.
Пора вилазити із драми,
Хвалу складати з аліллуй.
Христе, змири мене із ближнім
На м’ясопуснім славнім тижні.
24.02.12.
Прощена неділя
Ви, знаєте, а я сказав:
«Пробач, прости мене, Іване!»
Бо всі робили це старанно
І я із кожними лобизавсь.
Я виліз з пих, образ і слав
І заспокоївсь, як від манни
Народ в пустелі невблаганний
І вийшов з табору варрав.
Як зберегти мої натхнення
І не розвіять між суєт?
Щоб не стоптало сьогодення,
Не звив в мотузку інтернет.
Йде Піст – весна перед пасхальна –
Духовно – фізико–моральна.
24.02.12.
Великий Піст
Ще крок і вже Великий піст
Тебе покличе на арену.
Готовсь, трудись, тренуйся бденно,
Бо переважить сили вміст.
Не забувай Пасхальних тіст
І пам’ятай, що тіло бренне,
Вступай в сліди Христа степенно.
Ти – брат і будь свято – речист.
Неси між люди харизмат.
Від слуху віра це – ж від Слова.
На небі справжній маєстат.
Земне – кукіль, а ще – полова.
Христе! Дай руку і перістим,
Щоб стати праведним і чистим.
30.01.12.
Великий Піст
А ми з Постом уже, як друзі,
Як з братом перейшли на «ти»,
Щоби до Пасхи доплисти,
Хтось по Дніпру, а хтось по Бузі.
Не залишаймося в нарузі
Між туку, масел, суєти,
Не відмовляймось від мети
Із нір пора йти в храм по смузі.
Поглянь як крила проростають:
Одне – молитва, друге – Піст,
До неба вірою сягають,
Із квасних бо зліпились тіст.
Христе, пошли для нас наснаги,
Щоб зачерпнуть тверезі браги.
09.03.12.
Світи
Ти мусиш світлом стать для світу
Від Спаса зачерпнув вогню,
Щоб прозрівать подібно дню,
Не загасать навчитись вміти.
Не забувай – ми Божі діти.
Ми віру маєм за броню,
Спокус долаємо стерню,
Щоб не померти – вічно жити.
Преобразись, як на Фаворі
Ісус. Святе благовіствуй,
Не загубись в житейськім морі,
Склади із слав і аліллуй
Для Бога гімни й піснеспіви
І покидай стежини хтиві.
12.03.12.
Спасіння
Це Він розп’явся на Хресті,
Щоб цвяхи п’явки кров збирали,
Жертовник з трьох дерев вмивали,
Щоб ти опору мав в житті.
Не спотикався на путі,
Спокуси зміг збороть і шали,
Щоби святі отримать бали,
Хрестопоклонні і прості.
Христос з Голгофи всіх обняв,
Поклав тебе у саме серце,
Щоб воскресіння ніс до авв,
Щоб з світом міг схреститись в герці.
Поглянь на Спаса – Бого-Сина,
Який на Хрест приліг невинно.
29.02.12.
Причастя
Приймімо Тіло й Кров Ісуса,
Щоб не вмирать, а вічно жить,
Приймаймо в серце, щоб служить
І гріх змиритись, зникнуть мусить.
Накинув радо Божі узи,
Ярмо вдіваю не на мить.
І відплива житейська сить,
Що липла обрисом Медузи.
Христе, нам благодаті мало,
Ти Сам вселись і оживи
Життя, що, майже, вже зів’яло,
Вкажи на обрії нові.
Почуй благання наші, Спасе,
У тіні слав іконостасу.
16.03.12.
«Покаяння отверзі мі двері, Жизнодавче»
Душе востань! Пора не спи!
Співає Церква у мінорі.
Скликаю люд у храм просторий
До покаянь і боротьби.
Щоби понизились горби,
Які з’явилися не в пору,
А ми Христа згадали й Тору,
Купили б дзеркало собі.
Ні, ні – не до лиця і тіла,
А для душі, для глибини,
Щоб не дрімала, не хворіла,
Щоб зеленіла восени.
Облобизаймо каяття,
Щоб мать надію на життя.
29.02.12.
«Покаяння отверзі мі двері, Жизнодавче»
Впади скоріше на коліна,
Поклін клади і не один,
Бо Церкви ти громадянин.
Поглянь Єфрем схилився винно.
А ось Андрій, єпископ чинний
Припав до Батька, наче син.
Не стій, як прасло-дубо-тин,
Шукай рятунку тут невпинно.
Бо каяття Господь приймає.
Волоський розколи горіх,
Дістань зерно, що дозріває,
Скоріш, бо скостеніє гріх.
Під тінь ховайся Іісуса
І Кров Христа відмиє руса.
29.02.12.
«Покаяння отверзі мі двері, Жизнодавче»
Душа схлипа в потоках сліз,
Тремтить від струму покаяння.
Не розтопчи ці намагання,
Шляхів шука до неба й віз.
Не заглуши цей вокаліз,
Цей креатив, а мо… останній.
Нічна молитва – пізно-рання.
Це – пошуки Господніх риз.
Подібним стань до хананеї
І Бог до віри докладе.
Пісну екзаменуй Мінею
Все переваж і пропаде
Твій скептицизм. Христе поглянь
На каяття й душевну брань.
01.03.12.
«Покаяння отверзі мі двері, Жизнодавче»
Помилуй мя, Боже, поми...
Андрій із канону взиває,
Підносить людей із відчаю,
Відшкрібує невір Фоми.
Задумайсь: хто ти і хто «Ми».
Частинка належить нам раю.
Кидай суєту – обіграє,
Покайся до звуку сурми.
Бог любить тебе, ну, як Сина,
Незмірні Його почуття.
Постій у молитві колінно,
Покличе поклін з безпуття.
Христе, подивися на мене
І душу зціли й тіло бренне.
01.03.12.
|