Пісня. 17.03.2018 р.

Любисток

Автор Анатолій Пашкевич

Край вікна любисток пророста весною.
Тягнеться до сонця молоде стебло.

Зароста стежина рутою—травою
Де моє кохання вперше розцвіло.

І чого журитись, і чого зітхати.
Молодість не вернеш чорноброву знов.

Оживе любисток в зорях коло хати,
Та не оживає втрачена любов.

Край вікна любисток проростає в росах,
Світиться кришталем, як мої літа.

Все, про що гадалось, так і не збулося.
Дорога стежина в серпі зароста.