П`ятниця, 29-03-2024, 03:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5477
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Головна » 2012 » Червень » 18 » Ковтунець Людмила, вірші. 18.06.2012 р.
17:21
Ковтунець Людмила, вірші. 18.06.2012 р.
Людмила Ковтунець, вірші. 18.06.2012 р.
 
Усміхаюсь
 
Усміхаюсь сонцю й небу голубому,
Усміхаюсь людям і рідній землі,
Усміхаюсь щастю, яке так далеко,
Колись я зустріну в своїй стороні.
Я щаслива, друзі, що живу на світі,
Тим, що українка – це великий дар.
І тому горджуся мовою своєю,
Яка лине дзвінко з почестю до хмар.
І моря, і гори, ще й поля квітучі,
Це – моя країна, мій коханий край,
Де ростуть смереки і летять лелеки,
Ніжним цвітом щастя зацвіта розмай.
Усміхнуся людям у цілому світі,
Подарую ніжність і вірша красу.
Любов чисту, вірну до землі своєї,
Крізь багато років в серці пронесу.
серпень 2000 р.
Червоні маки
 
Десь поле заквітчане
Квітами рясно.
Стоїть у задуманій млі
На літньому вітрі –
Тихенько заснуло,
Немов в зачарованім сні.
Та вмить: заспівало, заграло, проснулось
І вітер подув з висоти.
"Дивись, яка квітка,
Червона і ніжна”, -
Тихенько сказав мені ти.
А маки червоні цвітуть серед поля,
Літо стрічають та мріють у сні.
Росою вмиваються сміються і плачуть
І тихо шепочуть слова чарівні.
Квітує земля, наливається цвітом,
Шумлять тихо й ніжно розлогі жита.
Уже непомітно прийшло до нас літо,
Теплом і добром яке всіх звеселя.
Волошки, ромашки і маки
Ще довго цвістимуть тоді.
За ними услід будуть йти непомітно,
Хоч довгі та літні спекотливі дні.
А маки червоні цвітуть край дороги,
Це – вірність кохання, надія й любов.
Вже скоро вони відцвітуть, але потім,
Із променем сонця розпустяться знов.
15.06.2000 р.
Цвіт калини
 
Цвіте калина на світанку
Білим цвітом, ніжним цвітом.
Вона, мов чарівна веснянка,
Поріднилася з літом, теплим літом.
У гілля собі заплітає зелені листочки.
І мріє про щось таємниче
В вишневім садочку.
Калино, червона, калино,
Про що мрієш тихо у сні?
Про роси ранкові і трави шовкові,
Та зоряні ночі, і райдужні дні?
Уже відцвіла біля хати калина,
Зів’яли квітки, ніжний запах пропав.
Лиш листям зеленим тріпоче на вітрі,
Посеред осінніх шовковистих трав.
11.06.2000 р.
Черемха
 
Цвіте ніжним цвітом черемха
І запахи ронить п’янкі,
Гілля до землі нагинає,
Де птахи співають пісні.
Немов зачарована в казці,
Стоїть в барвінковому сні.
Дивлюся на неї, а в серці
Так весело й ніжно мені.
Черемхо, заглянь у віконце,
Розвій мою радість й печаль.
Красою запала у серце,
Відкинула тугу і жаль.
Усе це – краса українська,
Вишневі сади – білий цвіт,
Все рідне й до болю знайоме,
Усім цим красується світ.
24.04.2000 р.
Річка
 
Так непомітно дні спливають,
Так непомітно час іде,
І мрії соколом злітають
Усе буяє і цвіте.
Замріяна стою край річки,
Й дивлюся в голубу глибінь.
Вона, як казка чи легенда,
Прийшла до нас, мов з сновидінь.
Тече так швидко і неспинно,
Мрійливо дивиться удаль,
А я іду до неї завжди,
Коли на серці сум, печаль,
І відкриваю таємниці,
Своєї тонкої душі.
Пишу про себе і про неї
Сумні і радісні вірші.
Так непомітно дні спливають,
Так непомітно час іде.
Дзюрчить ріка не висихає
І хвилі вдаль свої несе.
16.06.2000 р.
Зацвіли акації
 
На яснім сонці біля мого двору
Цвіли акації, неначе уві сні.
Широким гіллям шелестіли й ніби
Вслухались в соловейкові пісні.
Котило небо хмари до заходу,
І зорі відбивалися в струмку.
Я не забуду у житті своєму
Веселу, літню та п’янку пору,
А білим цвітом зацвіли акації,
Зелене листя грало на вітру.
Зривала квіти ніби в казці я,
Несла в руках незайману красу.
Сміюся й плачу, що ніде на світі,
Нема тих квітів білих наче сніг,
Крислате дерево, якими скрізь облите,
Котрі цвітуть і падають до ніг.
Вони вже відцвіли біля дороги,
І ронять листя на сиру землю.
Зігріті сонцем і росою вмиті,
Полонять душу чарами мою.
27.07.2000 р.
Закрутилася
 
Там, де стежка росяниста,
Килимом росте трава.
І лунає скрізь усмішка,
Дзвінко серпень нам співа.
Затанцюю легкий танець
Босоніж та по житах.
Пролечу на крилах літа
Довгий, теплий сонця шлях.
Закрутилася у веснах,
Закрутилася у снах.
Побувала в теплім літі,
В грозових рясних дощах.
Пролетіла - й полетіла
Крізь покоси і поля
Подивитись, де спинилась,
Осінь щедра, золота.
Закрутилася в просторі
І в серпневих вечорах,
Літню пісню відспівала
У далеких небесах.
08.08.2000 р.
Ніжні квіти
 
Голублять очі ніжні квіти,
В саду співає соловей,
Під голубими небесами
Виводить пісню – ніжну трель.
А солов’їна ніч казкова,
Зірки, як срібло виграють,
Немов збираються у коло
І разом йдуть в далеку путь.
В повітрі прохолодно й свіжо,
Панує тиша навкруги.
Сплять непорушно, мов у казці,
Ставки, озера і луги.
Та вмить запахла матіола,
Подув легенький вітерець.
І серед хмар, білих, пухнастих,
З’явився місяць мов вінець.
Голубить очі літня казка,
Милує серце ніжна мить.
Душа співає і радіє,
Від втіхи й радості щемить.
29.09.2000 р.
Калиновий рай
 
Ти зігрівала ніжністю й любов’ю
І заглядала кожен ранок у вікно,
Квітками ніжно чарувала,
Несла у них лише добро.
Калиновий рай, калинові мрії
На крилах своїх несуть солов’ї.
Калиновий світ моєї надії
Зігрітий любов’ю прилинув сюди.
Під ясними зорями бачу калину
І цвіт, що спадає на листя рясне
Під тихими вербами згасла надія
І серце розбите: на двох нас – одне.
Я знову іду по стежині з барвінку,
Калина мені ронить сльози услід.
Я так полюбила її білолицю,
Що разом зів’яну, як зів’яне той цвіт.
13.07.2001 р.
Осінь
 
Вже тепле літо закінчилось
І осінь стукає в вікно.
Проміння сонце посилає,
Нагадуючи про тепло.
А осінь йде до нас з вітрами,
З холодним і рясним дощем.
Кидає листя поміж трави,
Ніби зрізаючи мечем.
Підносить високо до неба
І опускає до землі,
Гаптує вишите убрання,
Виводячи сумні пісні.
У вирій відлітають птахи,
І ніжним помахом крила
Нагадують, що скоро прийде
Біла володарка зима.
А зараз – осінь в срібних шатах,
Золотогривому коні
Ступає з щедрими дарами
По рідній матінці-землі.
24.08.2000 р.
Зима
 
Спускається на землю вечір,
І зорі світять в вишині.
Як тут казково, як чарівно,
Немов у загадковім сні.
Вкриває землю сніг пухнастий,
Неначе біле полотно.
Таке сріблясте, чисте, ясне,
Під ноги стелиться воно.
Зима, яка ти, сніжно-біла,
Так рано ти прийшла до нас.
Як гарно на вітру танцюють,
Сніжинки свій прекрасний вальс.
Адже коли сніги, замети
І вітер свище за вікном,
Усе покрилось пеленою
І спить спокійним, мирним сном.
Спустився вже на землю вечір,
Усе затихло і мовчить.
Лише пухнастим білим пухом,
Сріблястий сніг летить й летить.
Кружляє й падає казково,
Летить все далі й знов сюди.
І ми не бачимо нічого,
Хіба що снігові мости.
14.10.2000 р.
Весна
 
Білим цвітом, ніжним цвітом,
Покриває нас весна.
Теплим літом, ніжним літом,
Голосним, немов струна.
В очі дивляться фіалки
І здається, що у сні.
Бачу їхні ніжні перли
Лагідні і голубі.
Заглядає в шибку вечір,
Зорі сяють і небесах.
Губи лагідно шепочуть:
"Ох, яка ж тут скрізь краса”.
Білим цвітом, ніжним цвітом,
Зачаровує весна.
Все співає, веселиться –
Дзвінко пісня скрізь луна.
24.05.1999 р.
Переглядів: 933 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Червень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz