Олександр Каліщук, вірші. 31.01.2013 р.
***
Про мертвих добре лиш говорять –
Брехню улесливу про всіх.
Та їм не збільшимо ми горя,
Як правду скажемо про них.
Не говорім неправди краще
Про тих, що поруч ще живуть.
Робити боляче їм нащо?
Любити краще їх, мабуть...
***
Як горе у серці засіло,
Для розпачу шлях закривай.
Хоч горе - мов пекло для тіла.
Воно ж для душі - наче рай.
Не зміниш стражданням нічого,
Лиш вибереш стежки святі...
Ніщо так не зближує з Богом,
Як наші страждання в житті.
***
Для жінки закон - народити дітей,
Для мужа закон - працювати.
В бездітних жінок ллються сльози з очей,
А мужу без праці - це встид від людей,
Бо як його мужем назвати?
***
Не ненавидіти когось - це йому простити,
Своїм кривдникам добро без вагань творити.
Може їх ми і не зміним. Зрештою й не треба.
Головне - щоб ми відчули зміну цю у себе.
***
Ну яка ціна очам, як нема в них доброти?
Ну яка ціпа дуті, котра злом сповита?
І у серці як пітьма, то живеш даремно ти,
Бо ти зріс, немов кукіль в полі серед жита.
***
Любов і вогонь, мабуть, спільне щось мають,
Вони паралельно ідуть по путі:
Вогонь всяку гниль на путі очищає,
Любов очищає серця у житті.
***
Уважно вслухуйся, звичайно,
Що кажуть недруги про нас.
Вони усе в нас помічають
І помилок нам не прощають,
Як друзі роблять це не раз.
Будь вдячний недругам за правду,
Стирай із вуст своїх «помаду»
І коригуй дороговказ.
***
Хто говорить: «В мене совість чиста» -
Він себе обманює і всіх,
Бо коротка пам'ять в нього, звісно,
Він у ній минуле не зберіг.
В кожному із нас є темні плями.
Всі ми перед совістю в боргу.
Просто, дехто кається з роками,
Як до того віднайде снагу.
***
Одна маленька крапля в день
За рік посуду наповняє.
Один малесенький обман
Із часом - сотні назбирає.
Одна цигарочка - в курця
Малого хлопця перетворить.
Одненька чарочка оця
В сім'ї колись посіє горе.
Одне якесь маленьке зло,
Ну просто зовсім непомітне,
Кошмарним зіллям проросте,
В душі отрутою розквітне.
Покиньмо ж зло. Творім добро,
Хоча б малесеньке щоднини.
Колись, хоча б па схилі літ
Ми доростемо до ЛЮДИНИ.
***
Між добром і злом - тоненька грань.
Небезпечно нам по ній іти.
В зло лише на мить ногою стань -
Можеш вже добра не віднайти.
Ширше ж очі, друже, розкривай,
Поки ніг у злі не замочив.
Не розслаблюйсь і на все зважай
Зранку, вдень, увечері й вночі.
***
Хіба ми осудим сліпого,
Що він світла сонця не бачить?
Хіба божевільний в чімсь винен,
Що розуму в нього нема?
Отак й не осуджуймо того,
Хто має характер «собачий»,
Чи того, хто скривдити може
Тебе ні за що - задарма!
***
Ми рівні між собою. Ми сестри і брати,
Бо створені ми Богом - і він, і я, і ти.
Всі люди - щось єдине, немов одна сім'я,
Усі ми, Божі діти - і. він, і ти, і я.
***
Хто на Бога уповає,
В того гордість геть зникає,
Як зника при світлі дня
Світло місячне щодня.
Як всю землю прикрашає
Цвітом райдужним весна,
Так любов'ю розквітає
Дуги смиренних таїна.
***
Щоб спасіння люди мали,
Я скажу, щоб кожен знав,
Треба - струни щоб звучали,
Як Господь налаштував.
***
Правди як немає у душі - це зле...
Як гниле коріння - й дерево гниле.
Як нема коріння - не розквітне цвіт.
Як живеш брехнею - ти є пустоцвіт.
***
Кожен по-своєму з нас заблудився.
Дехто й не знає, як правду знайти.
Є ж і такі, хто і в школі не вчився,
А уявля, що досяг висоти.
Той п'є горілку, а діти страждають,
Той з головою у блуді загруз.
Вірні шляхи вони геть відкидають -
Котяться в прірву, як з гірки гарбуз...
***
Хто шукає насолод, знайде розчарування.
Хто шукає влади, слави, з висоти впаде.
І багатство хто збирає па чужих стражданнях,
У свою могилу теж його не покладе.
Той, хто хоче заслужити славу перед Богом,
Владарює своїм серцем (в цьому його суть),
Той увесь душі здобуток візьме у дорогу,
Що в народі називають: «У останню путь».
***
Справедливість або є, або її немає..
Як до себе справедливий, то до інших - ні,
Хто ж до інших справедливий - більше зиску має,
Ніж отой, хто промовляє: «Все лише мені!».
|