Олександр Каліщук, вірші. 27.09.2012 р.
Як жити нам треба, Ти приклад подав - за наше спасіння життя Ти віддав
(НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ)
Ти заплатив за нас данину,
Хоч був для всіх і Бог і цар.
Ти ноги мив простій людині,
Хоч був у славі вище хмар.
Коли голодний сам ходив Ти,
Людей від голоду спасав.
Давав живу всім воду пити,
Хоч сам від спраги помирав.
Втирав Ти людям їхні сльози,
Хоч сам в житті їх часто лив.
Стояв у грішних на порозі,
Хоч Ти один лиш не грішив.
Тебе дияволом вважали,
Хоч Ти нечистих проганяв.
І ті Тебе на смерть послали,
За котрих Ти життя віддав.
Твої слова були святії,
Та зрозуміть їх не змогли.
Гріхи Ти викупив людськії,
Тебе ж Самого — розп'яли.
В молитві довго Ти пестився,
Хоч хліб життя для нас здобув.
Неправди ж стільки натерпівся...
Хоч правду людям повернув.
Молитви наші чув Ти завше,
Хоча Отцеві Сам моливсь.
Ти добрим Пастирем був нашим,
Тебе ж на муки віддали.
Тобі прибили ноги й руки,
Знущались з Тебе хто як міг.
Ти ж, терплячи знущання й муки,
Моливсь за ворогів своїх.
Тебе і зараз розпинаєм
В своїй душі, мов на хресті,
Бо слово Боже зневажаєм
В земному грішному житті.
Цінуймо кожну мить, бо швидко час летить
Земля летить. Летить вся Сонячна система,
Галактики і Всесвіт весь у русі.
Тож не марнуймо ні хвилиночки даремно –
За час життя короткий встигнути ми мусим
Зробити стільки доброго ще діла!..
З добром і злом ще розібратись треба,
Пізнати все, що є у наших силах,
Зростити - часу непідвладні крила,
Щоб душу від землі підняти аж до неба...
А час не жде. Хвилина по хвилині
Спливає він й ніколи не вернеться.
Не напихаймо ж животи і скрині,
Лише наповнюймо любов'ю серце.
Чи можна в світі виправити зло?
Чи можна в світі виправити зло?
Скажіть, коли його в нас не було?
Від самого початку, від Адама.
В гріхах жили. І ми живем так само.
Один живе лиш тим, що в нього є,
А інший нишком кров у нього п'є;
Один при владі, славі чи багатстві,
Для нього ж інший зичить лиш напасті;
Один душею щедрий, добродій,
Снує ж на нього інший наклеп свій;
Один своїм трудом всього доб'ється,
А ледар скочить вище і сміється;
Один живе у мирі й з комаром,
На нього ж інший в темряві з кілком;
Один в бік зла в житті своїм не збочить,
А інший краде в нього серед ночі;
Один святий і чистий, мов папір,
А інший - злий, неначе лютий звір;
Той за душею ні гроша не має,
А інший з нього шкуру ще здирає;
Одні правдиво між людьми живуть,
А інші в них по головах ідуть...
То хто ж його зупинить, подолає?
Одна лиш смерть. Закон у неї свій -
Вона приносить добрим й злим спокій...
Та знов нові народжуються діти
І знову все повторюється в світі.
І знову зло. З початку до кінця -
За владу, славу і... за гаманця.
Чи можна в світі виправити зло?
Скажіть, коли його в нас не було?
Від самого початку, від Адама
В гріхах жили... і ми живем так само...
Той, хто Бога в серці має, тому Бог допомагає
Хто смиренну душу має
І шанує серцем Бога,
Легкий хліб хто не шукає
І не робить чогось злого,
Хто не гріє в хаті боки,
Сил у праці не шкодує,
Тому щастя й довгі роки
Неодмінно Бог дарує.
Хто любов'ю інших гріє,
Вірить щиро у спасіння,
Хто добро усюди сіє,
Зносить горе у терпінні,
Хто в молитві і в покорі
Просить в Бога допомоги,
Бог потішить того в горі
І осушить сльози того.
Хто на жертву йде свідомо,
За Христову віру терпить,
Хто на людях і удома
Не гордій, не злий, не впертий,
В кого, наче зорі в небі,
Очі світяться спокійно,
Тому Бог дає, що треба
У житті його постійно.
Роби добро лиш безкорисно
Роби добро не ради слави,
Не ради користі, лукаво,
Як дань майбутніх нагород.
Роби добро від серця всього,
Твори добро заради нього,
В добрі шукай лиш насолод.
Любов свою ти втілюй в діло,
Щоб жити так завжди кортіло
Лиш ради Бога і добра.
Бо та «любов», що липі мудрує,
Дарма твій час в житті марнує,
Вона лише - даремна гра.
Твори добро по серця волі,
Не завдавай нікому болю,
Будь щирим всюди й повсякчас,
Не жди подяк за добрі вчинки,
Пильнуй любов, як ті жаринки,
В душі вогонь щоб не погас.
Добро, та тільки безкорисне,
З любов'ю в парі ходить тісно,
А проявляється в ділах.
Воно по Божому велінню
Смиренне, тихе, і в терпінні
Важкий земний долає шлях.
|