Каліщук Олександр, пісня. 4.04.2012 р.
В тихім садочку зозуля кувала,
Там, де струмочок дзвінкий виграє.
Ой там дівчина милого ждала,
Ждала-чекала кохання своє.
Личко рум'яне горить від любові,
Вустонька шепчуть: „Коханий, прилинь".
Карії очі, чорнії брови
Розмалювала їй рідна Волинь.
Вітер-пустун їй розчісує коси,
Красна весна їй голівку квітча.
Вранці вмивають сонячні роси,
Пісню співать соловей науча.
Ой ти вродлива моя волинянко,
Причарувала ти серце моє.
Хто тебе любить, спокій загубить.
Тільки зозуля в саду закує.
|