Каліщук Олександр, пісня. 14.06.2012 р.
А душа, як пісня в барви перелита,
А уста доволі спраглі й мовчазні.
Квіткою у полі на порозі літа
Молода царівна стрілася мені.
Обминути - за що? А забути важко.
Та не бути поруч? А зірвати жаль.
Не карайсь безвинно, польова ромашко,
Не ховай ти вроди під зелену шаль.
Приспів:
Ой ромашко, ромашко,
Квітко сонця і неба,
Я горнуся до тебе,
Чи то гріх, чи не гріх.
Ой ромашко, ромашко,
Не завдам тобі болю,
Не гадатиму долю
На плюстках твоїх.
Бо в саду моєму не знайти ніколи
Місця для притулку, тільки погляд кинь.
В нім цвітуть-милують очі матіоли,
І духмянить ружа барвінкову синь.
Та життя стежини розкида по світу,
Ще одну стопчу я на поля. Авжеж,
Щоб від цього дива, щоб від того цвіту
Не було в любові ані дна, ні меж.
Приспів.
|