Галина Глодзь, вірші. 23.08.2011 р.
***
Ех, дала б батогом по конях –
І туди, де тебе нема.
Ех, цвіла б золотим соняхом
Навіть там, де завжди зима.
Ех, далеко кудись поїхала б
Від гарячих твоїх вуст.
Танцювала б, неначе віхола,
І вслухалась би в льоду хруст.
Утекла б аж туди, за небо.
Якщо хочеш, біжи, лови!
На свободі б жила без тебе
Й твого образу в голові.
Ех, знайти б ту баску четвірку,
Перекинути все навкруг...
Утікала ж від себе вихором –
Аж за небо, до твоїх рук.
***
Слухай мої зіниці,
Голос читай на віях.
Це тобі тільки сниться –
Ти ще не зовсім вмієш.
Та й ще не надто можеш.
Я тобі тільки снилась.
Ти міг би бути кожним,
Але придумав крила.
Ось тепер і літаєш,
Де ні зірок, ні листя,
Навіть мене немає.
Завтра це теж присниться.
***
Сніг іде.
Зупиняє погляд на вікнах,
Виривається криком з хмар,
Чистить душі, неначе гігантським віником,
Від прозорих нічних примар.
І біліє в повітрі, по віях стукає,
Тихо тане у серці десь.
Сніг іде,
Ніжний-ніжний, мов поцілунки
Побілілих від сну небес.
***
Спогад, спрасований на кант,
У голові ніяк не поміститься.
Б'є по любові, неначе град,
До якого ще довгих чотири місяці.
Спогад із завтра, а потім я –
Тільки бліда замальовка з нього.
Праска гаряча - лівий м'яз –
І пунктир фасону строгого.
***
Призначиш зустріч на даху,
А сам прийдеш туди з гітарою.
Ти ж сам хотів собі таку.
Подумай лиш: прекрасна пара!
Вона запізниться на ніч,
Простягне руку, ніби з льоду.
Ти весь од неї защемиш
І навіть притамуєш подих.
Один акорд. Рука зі струн.
Згадай - ти високо під зорями.
Знайшов безсоння і сестру,
Яка горить, а не говорить.
Вона візьме свою мітлу,
Безсонні здивувавши лиця...
І тільки різатиме слух
Акордом мовчазна обітниця.
| 