Світлана Бусел-Костюк, вірші. 8.12.2011 р.
Не наші весни
На берегах не нашої весни
Рожевий вітер знов напнув вітрила
А човник мій причалює у сні,
Згубивши весла та зберігши крила...
Бентежить душу плесо голубе,
Така краса, аж погляд зацвітає.
Я з наших весен кличу знов тебе,
Але луна туди не долітає...
На Світязі
Краплинка раю на землі, краплинка раю...
Тут десь на дні небесна синь відпочиває...
Тут Мавки струшують росу, немов намисто,
І очерет вплітає тінь у плесо чисте...
Озерний дзвін в м’яку гладінь лягає спати...
Мій Світязю! Твою красу не описати!
|