Степан Борисюк, вірші. 12.06.2012 р.
***
Твоє чоло, мов вигин неба —
Усе з вогню і блискавиць.
Яка жага жаріє з тебе —
З твоїх очей, з грудей-дзвіниць!
***
Вишневий цвіт зоріється в траву,
Іскриться у неспинній течії,
Як білий лебідь, знявшись на ставу,
Купає в злеті спогади мої.
***
Слова бувають щирі і зрадливі.
Незаперечна істина навік.
Немов ті яблука — здорові і червиві,
Немов останні іскри з-під повік.
***
У бубни бити громи напосіли,
Іскриться веселкою молода гроза.
Вона справляє своє весілля,
Хоч нишком ятриться крізь хмари сльоза.
|